Посол д-р Ріхард Вотава

Австрійський фонд примирення та Україна

“Австрійсько-український огляд” ласкаво надав мені можливість розповісти про розвиток стосунків між Австрійським фондом примирення та Україною напередодні завершення діяльності фонду. Свою розповідь я намагатимусь ілюструвати конкретними прикладами налагодження та розвитку співпраці між Австрійським фондом примирення та його партнерською організацією - Українським національним фондом “Взаєморозуміння і примирення”. Хочу підкреслити, що йдеться не просто про нашого пересічного партнера, а про українську партнерську організацію, яка стала найбільшим та найважливішим партнером фонду. Слід наголосити, що мета діяльності Австрійського фонду полягала у наданні фінансової підтримки у вигляді символічних добровільних одноразових грошових виплат та компенсацій за перебування на примусових роботах в Австрії. Ці виплати і справді можна вважати символічними, оскільки немає такої високої винагороди чи компенсації, якою можна оцінити багаторічну і важку примусову роботу. Важливо зауважити, що більшість примусових робітників розуміють символічний характер компенсаційних виплат, що до певної міри все ж полегшують складне матеріальне становище цих людей. Примусові робітники , яким ми особисто передавали компенсації, запевняли нас в тому, що факт офіційного визнання їх жертвами націонал-соціалізму є чи не важливішим за матеріальну цінність отриманих компенсацій.

Надання компенсаційних виплат – добровільний крок Австрії назустріч потерпілим від нацистського режиму. При цьому, Австрія не має за собою провини за злочини нацистської Німеччини, які чинилися над невинними людьми на її території, оскільки сама була знищена як держава гітлерівським режимом. Проте з поваги та солідарності з людьми, які потерпіли від нацистського режиму на території сучасної Австрії, австрійська держава вирішила зробити добровільний символічний внесок на користь жертв примусових робіт.

До організації надійшло та було задоволено 42 721 звернення українських примусових робітників, які були віднайдені та зібрані через партнерські організації Австрійського фонду примирення. Таким чином, Австрійський фонд переказав в Україну 88 094 829,11 євро для виплати колишнім примусовим робітникам українського походження. Для порівняння, наведу приклад, що в результаті співпраці з польською партнерською організацією, нами було розглянуто та задоволено 22 687 звернень та виплачено 42 672 674,34 євро, що у співставленні з об’ємами виплат та кількістю задоволених звернень з українського боку є значно меншими. Це пов’язано також із тим, що українська партнерська організація має сітку представництв по всій Україні, що значно полегшує пошуки інформації щодо ідентифікації колишніх примусових робітників. Співробітники представництв Українського національного фонду мають великий досвід роботи щодо пошуку осіб, що також сприяло нашій співпраці. Цього року я побував у Львівському відділенні української партнерської організації та особисто переконався у відданості та компетентності керівника та співробітників представництва.

Цікаво також звернути увагу на кількість позитивно вирішених справ на звернення колишніх примусових робітників за галузевим розподілом, згідно встановлених Законом про Фонд категорій:

*) Йдеться про примусових робітників, які працювали за умов, схожих до тих, що були у концентраційних таборах.

Зважаючи на значний об’єм фінансування Австрійського фонду примирення у розмірі 636 мільйонів євро, наданих фонду згідно закону, та з огляду на те, що по закінченню програми компенсаційних виплат колишнім примусовим робітникам у бюджеті організації ще залишилися значні суми, у грудні 2004 року управління фонду вирішило передати 30 мільйонів євро своїм партнерським організаціям для реалізації гуманітарних проектів, передусім у сфері медицини. Таким чином, взявши до уваги об’єми фінансування, призначеного для компенсаційних виплат примусовим робітникам, Австрійський фонд примирення вирішив розподілити кошти між своїми шістьома партнерськими організаціями. Оскільки український партнер отримав найбільшу кількість коштів для компенсаційних виплат, які склали 41,76% від загальної виплаченої суми всім партнерам, то і зараз було визначено надати у його розпорядження такий самий відсоток від 30 мільйонів євро, що склало 12 528 000 євро на гуманітарні проекти. На даний момент Україна вже отримала близько 96,7% передоплати від згаданої суми, з якої 65,2% використано на цільові програми згаданого проекту. Зазначена сума була використана на наступні заходи, передбачені програмою гуманітарного проекту для примусових робітників:

• Санаторний та курортний відпочинок
• Операції
• Медичне обладнання
• Медикаменти
• Грошові виплати заявникам за індивідуальною потребою

У грудні 2004 року Австрійський фонд примирення вирішив продовжити діяльність та заснував Фонд для майбутнього, метою якою є завершення виконання попередніх завдань, таких як питання спадщини, а також моніторинг реалізації проектів у гуманітарній сфері. Відповідний федеральний закон, що регулює діяльність Фонду для майбутнього вступив в силу19.12.2005. У фонді будуть працювати п’ятеро досвідчених експертів Австрійського фонду примирення, які продовжать успішну співпрацю з Україною та іншими партнерськими організаціями.

Особливий спомин у мене залишився від поїздки до Львова у квітні 2005 року, коли ми разом із головою української партнерської організації, паном Лучніковим та іншими давали традиційну прес-конференцію для українських медіа. Тоді у Львові я зустрівся з колишнім примусовим робітником Василем Попадюком, з яким я познайомився ще 60 років тому в австрійського фермера та, незважаючи на різні мови, чудового порозумівся. Ми разом грали у футбол, і сильніший та старший від мене на три роки Василь піддавався мені у грі, аби я не почував себе невдахою. Хоча Василь потрапив як примусовий робітник у родину фермерів, що добре до нього ставилася, через десяток років, що минули з того часу, я, будучи вже Генеральним секретарем Австрійського фонду взаєморозуміння, не міг не зауважити, як трагедія таких як він сотень тисяч примусових робітників вплинула на його долю. Тринадцятирічного Василя разом із на два роки старшою сестрою було вивезено з України в Австрію на примусові роботи, де їхні долі трагічно розминулися. Вже по закінченню війни вони, на щастя, зустрілися у своєму рідному селі в Україні.

Як розповів Василь під час нашої зустрічі у Львові, після війни він потрапив у тяжку ситуацію. Його забрали військові СС від австрійської родини для побудови шанців у південно-східному Валльсі. Після кількох тижнів рабської праці на будівництві він зрозумів, що йому не під силу така виснажлива робота без їжі та теплого одягу серед холодної зими, та відважився на втечу з полону до “свого” австрійського господаря. Якщо б його перестріла патрульна служба СС, чи його господаря зловили на тому, що він дав Василю притулок, це б обом загрожувало смертним вироком.

По завершенню діяльності фонду, я, не приховуючи задоволення, можу стверджувати, що завдяки конструктивній співпраці між Австрійським фондом примирення та українською партнерською організацією, яка відмінно справлялася зі своїми завданнями, ми спільно зробили все можливе для розшуку та надання допомоги колишнім примусовим робітникам, що були змушені працювати на території теперішньої Австрії. Якщо нам вдалося досягнути того, що примусовим робітникам вперше було надано статус жертв націонал-соціалізму, та водночас надати їм матеріальну допомогу, то можна вважати, що ми чесно виконали завдання, покладені на нас Законом про Фонд примирення.

Я хочу скористатися нагодою, щоб висловити свою вдячність усім українським друзям, які зробили свій внесок для успіху нашої спільної гуманної справи, та побажати їм здоров’я, щастя та добра.